Чому не можна чіпати культуру і де взяти гроші на боротьбу з Ковідом-19?
Український уряд нібито захотів обрізати видатки на культуру, аби мати більше грошей для боротьби з Ковідом-19. Це викликало неабиякий резонанс і багато політиків та митців виступили проти задуму влади. Аби не повторювати тези шанованих людей, напишу своє бачення двох речей: 1. Чому не можна чіпати культуру. 2. Де взяти гроші на боротьбу з коронавірусом.
Отже, перше – чому не можна чіпати культуру? Коли з’явилася новина про ідею уряду Шмигаля, мені пощастило купити надзвичайно цікаву і якісну книгу “Щедрик проти русского мира. Культурна дипломатія Симона Петлюри: місія капели Олександра Кошиця“. Авторка Тіна Пересунько дослідила, як у часи Української Народної Республіки Головний Отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра спорядив світове турне Української Республіканської Капели. Завдяки Капелі Європа і обидві Америки дізналися про Україну і про Щедрик Леонтовича. Відгуки були фантастичні і за кордоном зрозуміли окремішність України, чого й добивався Петлюра. Нагадаю, що тоді Україна переживала надзвичайно важкі часи.
Більше того, авторка пише: “Усього того, чого добивались офіційні канали української дипломатії – легітимації і просування української ідеї за кордоном, вдалося досягти завдяки мистецтву“. А сталося це завдяки консолідованій волі тогочасної української влади і таким безпомилковим політичним кроком без перебільшення захоплювався світ. Алюзія зрозуміла?
Якщо ні, то інший приклад.
Британському прем’єр-міністру часів Другої світової війни Вінстону Черчиллю приписують фразу про захист культури в часи війни. Начебто, коли його попросили обрізати видатки на культуру, аби скерувати кошти на військові потреби, він запитав: За що ми тоді битимемося? Біографи Черчилля ніде не знайшли цієї фрази, тож поки вона вважається вигадкою.
Утім Вінстон Черчилль цінував культуру та мистецтво, і в цьому контексті йому належить інша фраза. У червні 1940 року Черчіллю запропонували евакуюватися, аби воювати із нацистською Німеччиною з-поза Британських островів. Він відмовився. У той же час директор Національної галереї Кеннет Кларк запропонував евакуювати картини Національної Галереї з Лондона до Канади. На що Черчілль відповів: Ні, заховайте їх у печери чи льохи. Все залишиться. Ми збираємося битися за них.
Мова культури – найпотужніша зброя, з якою не порівняються навіть гармати і ракети. Світ незабаром буде економічно ослабленим від пандемії Ковіду-19. Це означає, що посиляться голоси на користь скасування санкцій проти Росії, що були запроваджені за окупацію Криму на частини території на сході України. Авторитет української влади проти проросійського лобі у світі надзвичайно низький і саме культура – це той голос, що має лунати на захист України у світі.
Тепер друге питання – звідки взяти гроші якщо не забирати в культури?
Перше, що приходить на думку – це обтинання видатків для Офісу президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ… Список можна продовжувати.
Але є одна стаття в держбюджеті на 2020 рік, про яку всі чомусь сором’язливо мовчать і яка може бути безполісно “порізана”. Йдеться про видатки на Державну службу статистики. У 2019 році, на неї до держбюджету заклали рекордні 2 мільярди 542 мільйони 721 тисячу гривнень. Фінансування держстату збільшили на десь на 445% порівняно із 2019 роком.
Аукціон небаченої щедрості пояснювався просто – гроші виділили на перепис населення. Утім, всі знають історію із колишнім міністром Кабінету міністрів Дмитром Дубілетом, який зекономив гроші і провів електронний перепис. Якщо перепис зроблено, а грубі гроші з держбюджету зекономлено, то надлишок можна скерувати до Стабілізаційного фонду на потреби українських медиків. Звісно, це ще не 7 мільярдів, які хотіли б забрати від культури, але якщо пошкрябати по закапелкам, то і вся сума збереться. Словом – думайТе.
