Чому я звільнився з Українського радіо?
03 грудня 2021 року я забрав свою трудову книжку з Суспільного. Заяву написав напередодні, 2 грудня, за “угодою сторін”. Оскільки мене багато людей запитувало, що ж сталося, то напишу свою точку зору. Висновків жодних тут не буде – кожен їх зробить сам, як дочитає до кінця.
Отже, в Українському радіо я працював ведучим вихідного і святкового дня. Там я готував та вів у прямому етері дві суботні програми: дискусійну суспільно-політичну “Плюс-Мінус” і тижневий підсумок міжнародних подій “Міжнародний контекст“. На Українське радіо я прийшов у грудні 2017 року, тож пропрацював радіоведучим чотири роки.
Події з моїм звільненням розвивалися так:
Наприкінці листопада я прочитав проєкт колективного договору АТ НСТУ розісланий працівникам Суспільного для ознайомлення. Я звернув увагу, що працівники в яких двоє або більше дітей віком до 15-ти років, мають право на додаткову оплачувану 10-денну відпустку. Оскільки в мене двоє малолітніх дітей, то в суботу, 27 листопада, я попередив своїх керівників – Сергія Фісюна та виконавчого продюсера Українського радіо Юрія Табаченка, що планую використати належну мені відпустку до кінця року – тобто в грудні.
У вівторок, 30 листопада, я нагадав у телефонній розмові зі Сергієм Фісюном про відпустку. Заперечень не було, утім пролунала фраза, що я повинен мати на увазі, що муситиму “відпрацювати відпустку”. Тут відступлю від хронології і зазначу, що у попередні роки, коли я йшов у відпустку, деякі етери робив на позачасові (або на журналістському сленгу “вічнозелені”) теми, ці програми записували і пускали у повтор, коли я відпочивав.
Тезу “відпрацювати відпустку” цього, 2021 року, я вже почув утретє. Йшлося не про те, що я зобов’язаний підмінювати колег по групі вихідного дня, які йдуть у відпустку – це я завжди робив спокійно і жодних проблем з цим у мене не було. Як не було проблем, наприклад, підмінювати колег, коли в них виникали форс-мажорні обставини і треба було терміново їх замінити. Відпрацювання відпустки – це відпрацювання протягом року тих днів, які я “провідпочивав”. Тобто фактично йшлося про те, що ніякої відпустки і немає (до речі, такий формат “відпустки” є і в інших підрозділах АТ НСТУ). Варто зазначити, що в нашій групі вихідного дня брати відпустки не заохочувалися і навіть засуджувалося. Наприклад, влітку 2021 року я взяв дві заплановані відпустки по 14 днів, на що мені зауважили, що я найбільше беру відпусток, тоді як інші обмежуються лише однією.
Отже, ситуація з “відпрацюванням відпустки” мене дивувала, тож я вирішив з’ясувати: Якщо людина йде в законну оплачувану відпустку – чи повинна вона потім її відпрацювати? З цим питанням я звернувся до керівника профспілки АТ НСТУ Олександра Косяченка і до голови Наглядової ради АТ НСТУ Світлани Остапи. В мене були підстави не звертатися із цим запитанням до виконавчого продюсера Українського радіо Юрія Табаченка і генерального продюсера Українського радіо НСТУ Дмитра Хоркіна.
Пані Остапа порадила звернутися до Дмитра Козлова – члена правління АТ НСТУ, відповідального за управління персоналом. Він здивувався формулюванню “відпрацювати відпустки” і пообіцяв розібратися. Дуже швидко мені зателефонував Юрій Табаченко і зі словами “ти б ще президенту подзвонив” висловив “укотре розчарування” моєю поведінкою. Він пошкодував, що через мене в нього додалося роботи і висловився щодо чіткішого унормування трудових відносин зі мною.
Невдовзі я отримав повідомлення у Фейсбук-месенджері від Дмитра Хоркіна: Мені передали вашу скаргу. Все виправимо, і переведемо на правильний графік відповідно до трудового розпорядку компанії. З вами зв’яжеться головний продюсер дирекції радіо Євген Чиж і ознайомить із графіком роботи (понеділок – п’ятниця з 9:00 по 18:00). Також пан Хоркін запросив мене на розмову 1 грудня.
1 грудня, об 11:30 я завітав до кабінету генпродюсера Українського радіо. Пан Хоркін повідомив, що керівництво радіо порадилося із профспілкою і знайшли спосіб “перемістити” мене до іншого підрозділу Українського радіо – до тематичних програм. Суть переміщення – робочий графік від 9:00 до 18:00, запис програм Плюс-Мінус та Міжнародний контекст у п’ятницю із подальшою їх видачею в записі по суботам у визначений час. Таке рішення мені пояснили турботою про мене – вивільнення суботи для родини. Хоча від мене не було жодних нарікань про роботу під час вихідних чи святкових днів. А з боку керівництва не було жодних нарікань щодо якості програм, які я готував і вів на хвилях Українського радіо.
Варто зазначити, що свої програми я готував дистанційно – тобто працював вдома, чим економив добрячий шмат ресурсів як Українського радіо, так і АТ НСТУ. Власне, наскільки я знаю майже всі ведучі вихідного дня працюють в такому форматі. Позаяк в мене двійко малолітніх дітей, то дистанційний формат мене цілком влаштовував. Природно, що я сказав пану Хоркіну та присутнім, що мене не влаштовує їхня ідея з “переміщенням” і якщо до цього дійде, то я напишу заяву на звільнення. Пан Хоркін сказав, що це моє право, лишень просив дати час, аби підготувати мені заміну.
Наприкінці зустрічі, десь в районі 12:00, генпродюсер Українського радіо у присутності чотирьох осіб (включно зі мною) оголосив, що моє “переміщення” відбудеться після того, коли я буду до цього готовий. Та вже о 17:37 того ж дня (1 грудня) мені зателефонував виконавчий продюсер Українського радіо Юрій Табаченко і повідомив, що я повинен записати найближчі суботні програми “завтра-післязавтра”. Моє подальше запитання до пана Хоркіна: Чи правильно я розумію, що цю готовність (про переміщення) визначаю не я? залишилося без відповіді.
Тобто у відповідь на безневинне запитання про “відпрацювання відпустки”, керівництво Українського радіо під приводом “турботи” перемістило мене на невигідний формат роботи, а потім порушило свої ж слова. Оскільки я не бачив сенсу витрачати свої нерви і час на такі гібридні дії керівників Українського радіо, то вже 2 грудня, я написав заяву на звільнення.
На завершення – я дуже вдячний всім причетним і долі за можливість попрацювати на Українському радіо! Для мене це був безцінний досвід створення якісного інформаційно-аналітичного продукту. Особливо я вдячний шановним слухачам і гостям, які долучалися до участі у програмах Плюс-мінус та Міжнародний контекст. Дякую!!!
