РНБО готує масштабний витік держтаємниці

РНБО готує масштабний витік держтаємниці

Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов визнав, що в Україні готується масштабний витік, чи то пак злив таємної інформації. Йдеться про сектор національної безпеки і оборони. В умовах російської агресії це означає постріл у скроню. Більше того, витік таємної інформації стосуватиметься, наприклад, розвідданих від закордонних партнерів, що загрожує системі безпеки вже не лише України. Та все по черзі.

Отже, Олексій Данілов в інтерв’ю виданню Українська правда за 13 січня 2021 року заявив, що електронна інформаційно-аналітична система Головного ситуаційного центру “СОТА” складається з трьох частин: публічної, для службового користування (ДСК) та інформації з грифом “таємно”.

У СОТА є три частини: є частина публічна, яка доступна для всього суспільства, там, де відкрита інформація. Є частина СОТА, де документи для службового користування, і є СОТА з грифом “таємно”. Олексій Данілов, секретар РНБО

В чому ж небезпека? Позаяк я працював в Апараті РНБО і мав доступ до таємної інформації, то напишу принципи роботи з інформацією під грифом.

За моїх часів було три типи інформації з обмеженим доступом: для службового користування (скорочено ДСК), таємно (Т) і цілком таємно (ЦТ). Щоби отримати доступ до загрифованої інформації, потрібно було пройти необхідну перевірку в Службі безпеці України. СБУ також визначала рівень допуску – я мав доступ до ДСК і до Т (до ЦТ не мав). За оприлюднення цієї інформації передбачена кримінальна відповідальність.

Як відбувалася робота із документами ДСК і Т? Доступ до ДСК і до Т надавав своєю візою безпосередній керівник, який мав на це право (у моєму випадку це був перший заступник Секретаря РНБО). Для службового користування – це, грубо кажучи, рівень аналітичних довідок від інститутів, наукових установ тощо. Таємно – це здебільшого звіти СБУ, контррозвідки, ГУР МО, СЗР, прикордонників тощо.

Працювати з документами, що містили інформацію з обмеженим доступом треба було суто через Перший відділ, який займався і доставкою цих документів. Працівник приходив до спеціального кабінету, де під підпис видавали визначені документи. Копіювання, записування чи нотатки – заборонені. Треба було просто запам’ятовувати. Секретареві РНБО та деяким його заступникам документи під грифом приносили до кабінетів.

Якщо ж треба було створити таємний документ, то для цього існувала спеціальна ізольована кімната. Там стояли кілька комп’ютерів зі спеціальним програмним забезпеченням. Жодного підключення до зовнішнього світу ці комп’ютери не мали, як і жодних можливостей використовувати зовнішні носії інформації. Тобто документ набрав, одразу роздрукував необхідну кількість примірників і все.

Найважливіший принцип цієї всієї системи – відсутність цих документів у мережі, бо правило просте – якщо вони потрапляють навіть у найзахищенішу мережу, то вже дискредитовані.

Тепер повернімося до наших українських реалій.

29 листопада 2019 року міністр цифрової трансформації Михайло Федоров в інтерв’ю виданню Лівий берег заявив, що “роль кібербезпеки трохи перебільшена”.

14 січня 2021 року хакери атакували урядові сайти. Українці навряд чи дізнаються про реальну шкоду від цієї масової атаки. Єдине, американська компанія Microsoft заявила про масштабне пошкодження серверів і знищення даних, і що “ці дії становлять підвищений ризик для будь-якого державного органу, некомерційної організації чи підприємства, що знаходиться або має системи в Україні“. Було би дуже цікаво дізнатися яку інформацію вкрали хакери під шумок масштабної атаки.

Узагальнюючи, в Україні не можна в жодному вигляді пускати в електронний обіг інформацію з обмеженим доступом. Коли вона потрапляє в мережу, то ризик її витоку зростає в рази. Більше того, навіть найзахищеніша система не гарантує 100% контролю за її витоком. З такими речами жартувати не можна, особливо зважаючи на війну Росії проти України.

Намір української влади випустити в мережу інформацію під грифом має стурбувати західних союзників, адже, наприклад, витік знімка з американського розвідувального супутника викаже його положення російській розвідці. Такий прецедент відверне західних союзників від України.

У гонитві за тотальною цифризацією нинішнім владоможцям варто розуміти, що є категорія інформації, якої цифризація стосуватися не повинна взагалі і це насамперед стосується інформації під грифом.