Макрон вважає, що санкції проти Росії недієві та не знає, як натиснути ще. Підказую
Президент Франції Емануель Макрон раптом долучився до хору критиків Росії. Хоча раніше було зовсім інакше. Після обрання на посаду президента, 27 серпня 2019 року він заявляв, що Росія почуває себе в небезпеці і обдуреною Заходом через те, що Захід, з ініціативи США, форсував розширення ЄС і НАТО на схід.
Нагадаю його слова: Ми є частиною Європи, як і Росія. І якщо ми нездатні досягнути із Росією чогось корисного в будь-який момент, то ми залишатимемось у стані глибоко непродуктивної напруги. Ми продовжуватимемо скніти в конфліктах по всій Європі. Європа залишатиметься театром стратегічної битви між Сполученими Штатами і Росією… Я також вважаю, що відштовхування Росії від Європи є найбільшою стратегічною помилкою, тому що ми її також штовхаємо до ізоляції, що посилює напругу, чи до альянсу з іншими гегемонами на кшталт Китаю, що зовсім не відповідає нашим інтересам… Я вірю, що ми повинні дуже ретельно переосмислити підвалини. Я вірю, що ми повинні будувати нову архітектуру базовану на довірі та безпеці в Європі, тому що європейський континент ніколи не буде стабільним, ніколи не буде в безпеці, якщо ми не полегшимо і не прояснимо наші взаємини із Росією. Визнаймо, що це не в інтересах деяких наших союзників. Деякі з них закликатимуть нас запровадити більше санкцій проти Росії, тому це в їхніх інтересах. Бо вони наші друзі. Але це не в наших інтересах…
По-перше, важко коментувати маячню, що ображена та зневажена Росія піде до Китаю – цю лякалку для європейців успішно свого часу впровадив у публічний дискурс один з ідеологів Кремля Сєргєй Караґанов.
По-друге, нині для Макрона змінилася глобальна кон’юнктура. Після обрання Джо Бадена президентом США Білий Дім почав жорсткіше розмовляти із Російською Федерацією. Тож і президент Франції мусить стежити за словами. Замість співпраці, говорити про санкції. Але це лиш слова. Насправді Макрон ганебно бреше, коли бідкається, що санкції себе вичерпали, риторично заламуючи руки “Що ж далі? Збройний конфлікт?“.
Якщо подивитися яким чином Франція могли би вплинути на Росію, то поле для маневру більше ніж достатньо. Наприклад, в Росії цілком добре почувається французька виробник авто Renault Russia. Більше того, у 2019 році Renault збільшив частку виробництва своєї продукції на території країни-окупанта до 70%. Чи здатна Франція вплинути на Renault, зважаючи, що держава володіє 15,01% акцій? І питання ж не лише в марці Renault, а в тому, що ця компанія має вплив на російського виробника АвтоВАЗ, заводи Nissan в Росії тощо.
Чи має Париж вплив на французького автовиробника Peugeot-Citroen? Питання теж риторичне. Зрештою, в Росії продовжує працювати і наповнювати бюджет РФ французька нафтогазова компанія Total.
Коли Макрон камлає, що не бачить які ще санкції можна застосувати проти РФ, то він або непоінформований, або просто клеїть дурня.
Неважко уявити, що сталося би в Росії, якби найбільші автогіганти почали виводити свої виробничі потужності: Hyundai, Nissan, Toyota, Ford, Kia, BMW, Renault, Volkswagen, Skoda, Audi, Peugeot, Citroen, Mitsubishi, Mazda. Зменшення інвестицій, безробіття, збільшення видатків з держбюджету на соціальні виплати замість військових… На тлі прогнозів російської влади, що слід готуватися до нових жорстких реалій – це був би комбо-удар відчутніший за всі санкції. Але ж ні!
Куди можна було би вивести всі ці заводи? Будь ласка – в Україну! Аби економічно стимулювати українську економіку і допомогти тій державі, що насправді опинилася наодинці з неадекватним агресором.
P.S. У фільмі Матриця братів Вачовські один з героїв казав про французьку мову, що нею немов підтираєш дупу м’яким оксамитом. Емануель Макрон це підтвердив на ділі, всесвітньою брехнею підтираючи дупу Кремлю.
