Пресмарафон Зеленського як досягнення трьох цілей

Пресмарафон Зеленського як досягнення трьох цілей

Марафонська дистанція – 42 кілометри 195 метрів. Пресмарафон Зеленського тривав більше 14 годин. Тобто до марафонського показника Зеленський не дотягнув 28 годин. І це вже не “пресмарафон”, а пресчвертьмарафон. Те, що там наговорив Зеленський, можна розбирати довго і нудно, але його команда досягнула трьох цілей:

1. Західні медіа не розуміючи наших реалій і нюансів укроросійської мови Зеленського здебільшого захоплені тривалим форматом розмови із журналістами. Вони не будуть розшифровувати години потоків свідомості українського президента, часом незрозумілі навіть носіям української та російської мов, а візьмуть з “пресмарафону” те, що потрібно саме їм. Наприклад, про взаємини Зеленського з Трампом, про врегулювання війни на Донбасі, плюс ще щось перекладуть з українських чи російських медіа. Головним показником “пресмарафону” для західних майстрів пера є “неймовірна стійкість Зеленського”, що межує із захватом багатьох західних політиків маскулінністю Путіна.

2. Те, що наговорив Зеленський протягом 14 годин, дозволяє його команді розвивати, змінювати чи адаптовувати тези залежно від потреб оточення Зеленського. Немає значення, що сказав Зеленський – це скоро забудуть. Має значення, що є основа на якій надалі можна будувати практично будь-які наративи.

Колись СРСР-ом керував такий собі генеральний секретар Брєжнєв (з батькіщини Зеленського, до речі), який мав погану дикцію. З цього приводу був анекдот: Хотіли з Брєжнєвим записати інтерв’ю, а він не може щось нормально сказати, поки в журналіста не вривається терпець: Товаришу Брєжнєв, а ви начитайте абетку, а я інтерв’ю сам змонтую!

“Пресмарафон” Зеленського – це надиктована абетка, яку можна надалі монтувати як заманеться. Або, сучасною мовою, – це заготовки для постправди – керування змістами (контентом). Тобто, грубо кажучи, це заготовки для подальших маніпуляцій.

3. Врешті, останнє, але не менш важливе, пресчвертьмарафон Зеленського – затикання рота журналістам, які вимагали від президента України обіцяної прес-конференції до 100 днів його президентства. Бо якби в Зеленського була повага до журналістів, він би не захищав свою прес-секретарку, яка нападала на журналістів Крістофера Міллера і Сергія Андрушка. Іншими словами, Зеленський одним гамузом закрив/відсік будь-які бажання журналістів поспілкуватися з ним принаймні на рік вперед.

P.S. Хоча по-людськи цікаво, скільки часу відходитиме горло Зеленського від пресчвертьмарафону?